Блог автовласника. Останні автомобільні новини.

Пропозиція узяти на тест-драйв Hummer Н2 аж на цілу тиждень спочатку було сприйнято як жарт. Коли думаєш про випробування, зазвичай уявляєш собі автомобіль, а не чудиська гігантських розмірів. Hummer же з казенним поняттям «Універсал легковий» не стыкуется абсолютно. Автобус, танк, «все з дороги он» – що завгодно, тільки не автомобіль. Тому забирати позначене чудисько ми відправилися удвох з колегою, що роками сидів свого часу за кермом п’ятидесятитонної махини. Про всяк випадок.
Випадок цей наступив відразу ж, як тільки прийшла пора виїжджати з підземної парковки: відстань в один сантиметр від боку до стіни повергнула мене в ступор і утвердило в думці, що припаркуватися на Hummer неможливо ніде і ніколи. Будь це будь-яка інша машина – немає проблем, але тут тобі і новизна, і габарити, і вузький простір – всі тридцять три задоволення в одному флаконі.

Умілі дії колеги, проте, упевненість в некерованості Hummer поколивали і змусили поглянути на автомобіль вже спокійно, відмовившись від стереотипів. Озирнувся по сторонах – салон порадував. Ні, в нім не можна знайти рідкокристалічних екранів, обшивки в стилі «хай-тек» і інших «наворотів», та зате є загальне відчуття затишку, яке допомагає рулювати без побоювань, практично в «домашній» обстановці. Враження не зіпсував не далеко навіть найвдаліший пластик, використаний для внутрішньої обробки.
Після першого дня їзди стало зрозуміле, як щиро нас, що шастають на всяких дрібних комашках, ненавидять водії автобусів! Ні тобі перебудуватися, ні швидкість набрати, ні маневр зробити. Їдеш по середній смузі і тремтиш, намагаючись звикнути до габаритів. Другий день почався із стресу: звичка влізати в усілякі щілини дала про себе знати, машина якось сама собою кинулася у вузький проміжок між якимсь «каганцем», що повертає ліворуч, і тролейбусом, що від’їжджає від зупинки. І – про, диво – вийшло! Виявилось, що для того, щоб відчути відстань справа, достатньо всього лише один раз спробувати. Далі стало легко, повернулася звичайна манера їзди, що дозволяє протестувати автомобіль у всіх режимах з погляду звичайного водія.

Сказати, що Hummer поступаються дорогою, означає не сказати нічого. Як машини кидаються врозсип, я бачив лише в Амстердамі при наближенні карети «швидкої допомоги» з включеними мигалками. Тепер же представилася унікальна можливість спостерігати це видовище, що зачаровує, по сто разів на дню, причому розступалися не перед кимось, а переді мною. Без спецсигналів, без машини супроводу, просто розступалися – і все. Можна сказати, «депутатський кайф» я зловив за повною програмою, навіть не доводилося нікого розгонити, моргати, сигнались або здійснювати інші дорожні непристойності, всі самі розуміли, хто на дорозі господар.

Поява червоного Hummer в селищі, де дорогі машини не рідкість, все ж таки викликало фурор. Бабульки з довколишніх сіл, торгуючі молоком і сметанкою, боязко косилися на чудиську, ні в яку не бажаючи помічати доброї особи у відкритому склі водійських дверей. Вони були готові віддати весь свій екологічно чистий товар абсолютно безкоштовно, аби скоріше спровадити монстра з очей подалі. А охоронці на в’їзді із захопленням цокали мовами: «ось це – серйозна машина!».
А далі почалися експерименти в містах і передмістях, у вузьких провулках і на трасах, на асфальті і грунті. По їх підсумках і складені деякі замітки і корисні ради, які можна прочитати нижче. Та пробачить мене читач, але стомлювати вас описом геометрії фар і тому подібним я не буду. Для цього досить поглянути на фотографії. А технічні характеристики легко дізнатися у будь-якого продавця. Наш же матеріал – про враження. Іншими словами, «історія про те, як я на Hummer їздив».